Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Публіцистика / Дмитро Донцов / Дух Росії / 4. Апокаліптичний дракон і Захід

Дух Росії

4. Апокаліптичний дракон і Захід

Дмитро Донцов

Під час війни 1870-71 рр. пише Е. Ренан ці страшні пророчі слова:

“Росія буде тільки тоді великою небезпекою, якщо Європа дозволить їй сформувати з конгломерату варварських народів Центральної Азії ударну силу – з народів, які самі по собі є безсилими, але будучи дисципліновані, здатні, якщо не бути обережними, згуртуватися довкола московського Чингіз-хана, як Дракона Апокаліпсису… Подумаймо тільки, який тягар був би покладений на рівновагу в світі в день, коли Чехія, Моравія, Хорватія, Сербія все слов’янське населення Східної Європи все героїчної войовничої раси, якими треба тільки командувати – згрупуються довкола великий московітського конгломерату… Що тоді сказати?”

Це письмове попередження 90-річної давнини забутого публіциста піднімається в наші дні, як страшне нагадування нам про решту Європи.

Нинішнє політичне керівництво Заходу ще не може дати відповідь на це доленосне питання. Навіть більше: сталося те, про що ані Ренан, ані його сучасники навіть і не могли марити. Політики Заходу самі, – в Ялті, Потсдамі, Тегерані – квітами прикрашали шлях московітському Чингіс-ханові, що через Київ, Прагу, Будапешт вів до Берліну та інших міст Заходу. Навіть у трагічні дні України (1917-21) або Угорщини (1956) Захід у зачаклованні незворушно дивися на героїчну боротьбу проти апокаліптичного дракона Москви. Яка іронія в тому, що саме представники тої нелюдської більшовицької системи разом із західними політиками шукали золоту еру “процвітання і миру” в Організації об’єднаних націй…

В чому причина безперервного відступу Заходу перед московітським Чингіс-ханом? Де джерело безперервного натиску Москву на захід, схід, південь і північ, щоб привести усі народи під своє панування? Джерело російської зарозумілості і зростаючого впливу Росії на Заході має нематеріальний диявольський характер. Чи є це сила ідеї? Звичайно! Ця ідея, яка мобілізувала російські орди на Захід і нагнала на нього страху, постійно змінювалися. Колись це була лише “справжня” сила російського шаманського “православ’я”… Після – “влада порядку” царського режиму на відміну від турбулентного демократичного або революційного Заходу… далі – панславізм, “звільнення слов’ян”… пізніше – комунізм, звільнення пролетаріату… тепер – націоналізм, “звільнення” від “західного імперіалізму” пригноблених націй – прапор московітських пророків зміняв свої кольори і інсіґнії, тільки одне залишилося незмінним, а саме: ідея “обраного” російського народу, народу “надлюдей”, “вищої раси”, яка реалізує усі згадані вище ідеї – “ощасливити” під проводом Москви усі інші народи і привести їх під російське панування…

Отож, рушійною силою російської наступу була ідея, але ідея із застереженнями! Тому що ідея, яка постійно змінюється, яка насправді є маскою, створена на брехні, – є щось більше, ніж ідея. Це голе бажання підпорядкувати все навколо себе. Тобто, для ідеї залишається тільки роль камуфляжу з метою обдурити наївний світ відносно ретельно прихованих за нею цілей. Чудово це зрозумів і попередив про це сто років тому інший ясновидець Заходу. Це був справжній знавець Росії маркіз Мельхіор де Воґюе. У своєму “Російському романі” він писав про знаменитий твір Ф. Достоєвського – “Біси” так:

„Найбільшою заслугою цієї книги є те, що вона дає нам чітке уявлення, де лежить сила нігілістів (як тоді називали більшовиків). Їхня сила полягає не в доктрині, не в організації, їх сила полягає в характері деяких чоловіків. Автор (Достоєвський) живо малює цих людей з напруженою до крайньої межі волею, з їх душею, холодною як сталь. Людей тягне до них, головним чином, через їхній характер, навіть якщо всю свою енергію вони скеровують на зло. Оскільки характер мас відповідає характеру керівництва, твердий порядок забезпечений, і це є як раз основна потреба людського колективу”.

Кидаючи погляд у майбутнє, де Вогюе говорить далі таке:

“Якщо ці нігілісти переходять до пропаганди дії, вони стають дуже схожими на наших власних революціонерів. Але якщо ми їх розглянемо трохи ближче, то знайдемо між ними таку ж різницю, як між диким звіром, і домашньою твариною. Наші найгірші революціонери тільки злі собаки, але російські нігілісти – вовки, навіть скажені вовки, що значно небезпечніше”.

Необмежена віра в свою “обрану расу” вищою силою, у її “священне завдання” бути визначеним як керівний народ “виродженого Заходу”, в дикій потузі скаженого вовка, є тим невловимим, що забезпечує московітській орді підйомну силу і ламає опір всіх західних кроликоподібних, плебейських душ проти двоногого боа-констріктора, що хоче знищити християнську цивілізацію Заходу. Щоб побороти цю фанатичну силу зла, треба протиставити більш потужну духовну силу. На службі тої Вищої Сили, яка направила своїх посланців до грішного людства на початку нашої ери… На жаль, є тільки нечисленні одиниці, хто на Заході міг би і хотів бути носієм цієї сили. Матеріалістичні ідоли засліплюють очі провідним людям Заходу. Вони не бачать небезпеки і відхиляються від тої надприродної сили, що дає міць нашому духові і нашим рукам.

Матеріалістичні божки затьмарюють судження провідних людей Заходу, демобілізуючи їх психічно, морально і – незважаючи на фінансову і військову міць Заходу – навіть фізично, тамують їх волю і мужність у боротьбі. Тих воля і також іх віра, перед якими колись відступили орди Чингіс-хана або Аттіли.

Ця нездатність сьогодняшніх керівних кіл Заходу виступити носіями безкомпромісної анти-російської ідеї означає байдуже, якщо не вороже ставлення до єдиного своєчасного гасла порятунку, гасла народів Центрально-Східної Європи, які борються за свою незалежність: знищення жахливої імперії, поділ варварської Російської імперії, імперії рабства, безбожності, геноциду і ганьби.

З подиву гідною візією пише під час французької революції повний скорботи знаменитий англійський філософ і державний діяч Едмунд Берк: “вік шевальє минув, настав час, коли мають успіх софісти, економісти і калькулятори”. І це думалося серйозніше, ніж може здатися на перший погляд. Провідні касти сучасного Західного світу – софісти, тобто люди без віри у високу ідею, у боротьбі за яку можна встояти або впасти. Провідні касти сучасного Західного світу – “економісти”, тобто люди, які переоцінюють владу матерії, економічних чинників, грошей і матеріальних благ, не розуміючи, що тільки безперервний дух, тільки висока вартість духовних і моральних цінностей робить сильною кожну націю. Сьогоднішня еліта Заходу – це “калькулятори”, тобто люди, які будь-який конфлікт всесвітньо-історичне значення, при якому перемагає одна сторона, а друга повинна бути переможеною, розглядають так само, як непорозуміння між двома підприємцями може бути вирішений тою чи іншою калькуляцією типу fifty-fifty.

Софістам, економістам і калькуляторам завжди бракує необхідної шляхетності духу, мудрості думок, візії і сил волі, щоб убити Дракона Апокаліпсису Москви. Це може виконати тільки нова еліта, еліта, яка має всі ті риси, яких не вистачає сьогодні. Еліта нового лицарства, яка потрібена Заходу щоб успішно захистити святині християнської цивілізації. Стара еліта, яку висміював Берк, має звільнити місце, повинна відійти. Так само ті ставленики московської мафії, які забруднюють свіже повітря християнського Заходу. Не слід забувати багато значущі слова Демосфена до своїх лінивих сучасників у боротьбі з македонянами:

“Ви повинні усім серцем ненавидіти тих, хто у своєму середовищі тримане слова за Філіпа. Ви повинні розуміти, що ніколи не вдасться перемогти ворога за міськими стінами до тих пір, поки ви не переможете в місті тих, хто пропонує йому руку”.

Примітки

Ялта в Криму – місто, де лідери країн антигітлерівської коаліції провели конференцію (1945), яка визначила післявоєнний устрій світу.

Потсдам в Німеччині – місто, де лідери країн антигітлерівської коаліції провели конференцію (1945), яка підвела підсумки 2-ї світової війни.

Тегеран в Ірані – місто, де лідери країн антигітлерівської коаліції провели конференцію (1943).

Мельхіор де Воґюе (1848 – 1910) – французький дипломат і письменник, багато писав про Росію.

Едмунд Берк (1729 – 1797) – англійський державний діяч і публіцист, засновник англійського консерватизму.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2019 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 2116

Модифіковано : 3.05.2017

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.