Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Література / А / Богдан-Ігор Антонич / Привітання життя / Велика подорож

Привітання життя

Велика подорож

Богдан-Ігор Антонич

Вибираюся в далеку подорож і рож не дасть мені ніхто

й не бажаю ні від кого я нічого й вже ніщо мене

не лякає, хоч у очі зазирає заздрісно ліхтарень сто,

що в вокзалі білім сторожко глядять крізь жовтих шиб пенсне.

Над станційним гамором, мов абажур, наложений склепіння лук.

Навкруги байдужі очі й обоятні постаті незнані

й кожна з них свій клунок має й кожна з них несе життя свойого в’юк.

Зі собою тугу заберу свою та радість в чемодані.

Та не знаю, де поїду разом з сірою юрбою тих людей,

де нас потяг завезе гойдаючи, немов малих дітей в колисці.

Срібні рейки-шпаги, вбиті в обрій; поїзд-кінь в ярмі залізних шлей.

Синя далеч хилиться над нами й сонце нам подасть на неба мисці.

А кондуктор, наче ніч, суворий прийде із повагою в купе

й каже нам оправдати до існування право та наш лет.

На банальних лицях пасажирів чудування навкруги тупе,

я подам тоді йому своє без ляку серце, як білет.

Кожний день до ланцюга мандрівки раз-у-раз нам додає по ланці,

та дарма, дарма стараюся пізнати, де кінець йому,

і коли, коли наш поїзд стане, до останньої доїде станції

та спокійно скриню неба з перемучених плечей здійму.


Подається за виданням: Антонич Б. І. Привітання життя. – Львів: Дажбог, 1931 р., с. 54.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2018 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 998

Модифіковано : 22.09.2014

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.