П’ятий уряд
Олександр Кучерук
14 (1) листопада 1917 р. – 22 (9) січня 1918 р.
Склад і кількість секретарств Генерального Секретаріату було зменшено в наслідок тиску Тимчасового Уряду Росії. У Києві намагалися знайти вихід і знайшли його – вирішили поставити на чолі секретарств комісарів, а не секретарів. Отож, 30 жовтня 1917 р.,
«заслухавши доклади Генерального секретаріату про його діяльність та доповнення Секретаріату комісарами по справах військових, продовольчих, залізничних, почти та телеграфу і судових, Центральна Рада постановляє затвердити цих комісарів» [142],
а 14 (1) листопада затвердила генеральних комісарів (з правами генеральних секретарів), які очолили шість генеральних секретарств.
Газета «Боротьба» 15 (2) листопада 1917 р., публікуючи склад нового Генерального Секретаріату, вказує, що генеральні комісари призначаються
«”(тимчасово) з правами Генеральних Секретарів”, не було призначено генерального контролера, це місце зарезервоване за представником національних меншостей, а три товариші генерального секретаря національних справ до уряду „входять з правами генер[альних] секретарів”» [143].
В наступному числі газета пише, що
«у склад секретаріату входить Ген[еральний] Комісар без портфеля (представник меншостей)» [144].
Склад п’ятого уряду
| 1 | Винниченко Володимир | голова ГСУ, генеральний секретар внутрішніх справ |
| 2 | Лотоцький Олександр | генеральний писар |
| 3 | Туган-Барановський Михайло | генеральний секретар фінансів |
| 4 | Стешенко Іван | генеральний секретар освіти |
| 5 | Савченко-Більський Михайло | генеральний секретар земельних справ |
| 6 | Мартос Борис | товариш генерального секретаря земельних справ |
| 7 | Шульгін Олександр | генеральний секретар міжнародних справ |
| 8 | Міцкевич Мечислав | товариш генерального секретаря міжнародних справ |
| 9 | Зільберфарб Мойсей | товариш генерального секретаря міжнародних справ |
| 10 | Одинець Дмитро | товариш генерального секретаря міжнародних справ |
| 11 | Ковалевський Микола | генеральний секретар продовольчих справ |
| 12 | Порш Микола | генеральний секретар праці |
| 13 | Голубович Всеволод | генеральний секретар справ торгівлі і промисловості |
| 14 | Єщенко Вадим | генеральний секретар шляхів |
| 15 | Зарубін Олександр | виконуючий обов’язки генерального секретаря пошт і телеграфів |
| 16 | Петлюра Симон | генеральний комісар військових справ |
| 17 | Ткаченко Михайло | генеральний секретар судових справ |
| 18 | резерв для представника національних меншин | генеральний контролер |
21 (8) листопада 1917 р. генеральний секретар земельних справ М.Савченко-Більський подав заяву про відставку [145].
Україна була наповнена військами – відбувалася демобілізація частин. Ці справи перебували під контролем міжвідомчого комітету, але його сил і повноважень було недостатньо. Тому 26 (13) листопада обговорено проблему створення окремого Генерального секретарства демобілізації. Але на той час обійшлися створенням міжвідомчого демобілізаційного комітету, формування нової установи доручили генеральним секретарям військових справ (С. Петлюра) та торгу і промисловості (В. Голубович) [146].
3 грудня (20 листопада) генеральний писар О. Лотоцький подав у відставку, ГСУ прийняв її до відома і доручив виконання обов’язків товаришу генерального писаря І. Мірному [147].
8 грудня (25 листопада) генеральний секретар пошт і телеграфів О. Зарубін подав у відставку [148], а на його місце 12 грудня (29 листопада) ухвалено призначити М. Шаповала [149].
Формальної дати відставки генерального секретаря фінансів М.Туган-Барановського встановити не вдалося, відомо, що вже 7 (20) грудня на цій посаді В. Мазуренко доповідав на засіданні УГС [150].
Тривалий час не було призначено генерального секретаря земельних справ, і цим секретарством керував товариш генерального секретаря Б. Мартос, котрий 27 (14) грудня 1917 р. подав у відставку, і яку прийняла УЦР [151].
Генеральний секретар військових справ С. Петлюра подав у відставку 29 (16) грудня, виконувати обов’язки керівника цього секретарства тоді ж призначено М. Порша, який зберіг за собою портфель генерального секретаря праці. Того ж дня попросився у відставку і генеральний секретар шліхів В. Єщенко [152], але 2 січня 1918 р. (20 грудня 1917 р.) відкликав свою заяву і знову очолив Генеральне секретарство шляхів [153]. 11 січня 1918 р. (29 грудня 1917 р.) В. Єщенко знову подав заяву про відставку, посилаючись на хворобу. УГС відставку не прийняв, натомість надав генеральному секретареві відпустку на два тижні [154].
У день створення Генерального секретарства морських справ, 3 січня 1918 р. (21 грудня 1917 р.), його керівником Мала Рада затвердила Д. Антоновича. Одночасно генеральним секретарем земельних справ призначено О. Зарудного [155].
4 січня 1918 р. (22 грудня 1917 р.) Генеральне секретарство міжнаціональних справ перетворено на Генеральне секретарство міжнародних справ [156].
Примітки
142. Українська Центральна Рада: Документи і матеріали у двох томах. – Т.1. 4 березня – 9 грудня 1917 р. – С. 375.
143. Боротьба. – 2 листопада 1917.
144. Боротьба. – 3 листопада 1917.
145. Українська Центральна Рада: Документи і матеріали у двох томах. – Т.1. 4 березня – 9 грудня 1917 р. – С. 402.
146. Там само. – С. 434.
147. Там само. – С. 464.
148. Там само. – С. 496.
149. Там само. – С. 486.
150. Там само. – С. 493.
151. Українська Центральна Рада: Документи і матеріали у двох томах. – Т.2. 10 грудня 1917 р. – 29 квітня 1918 р. – С. 23.
152. Там само. – С. 44.
153. Там само. – С. 55.
154. Там само. – С. 77.
155. Там само. – С. 58.
156. Там само. – С. 62.