Степь

Евгений Гребенка

М. Д. Селецкой

Я был в степи. Кругом, как море, широко

Земля раскинулась, от взора убегая.

Все тихо, все мертво, все степь да степь нагая.

Да небо над землей безбрежно высоко.

Хоть ветер бы дохнул, пустыню оживляя!

И грустно стало мне в пустынной тишине;

Тоска сдавила грудь… Вдруг песня надо мною..,

Я радостно гляжу: в лазурной вышине

Певица божия промчалась над землею,

И – смолкло все опять. Но песню эту я

До гроба сохраню в душе моей, друзья!..

1844

Примітки

Вперше надруковано в жури. «Современник», 1844, т. XXXV, с. 106.

Автограф невідомий.

Подається за першодруком.

Вірш присвячено Селецькій Марії Дмитрівні (1827 – ?). Була знайома також із Т. Шевченком, який зустрічався з нею 1843 р. в Яготині та в її маєтку Малютинцях і записав їй в альбом вступ до поеми «». У 1844 р. разом з В. М. Репніною допомагала поширювати офорти Шевченка із серії «».

Подається за виданням: Гулак-Артемовський П.П. Поетичні твори. Гребінка Є.П. Твори. – К.: Наукова думка, 1984 р., с. 203.