Ліс

Євген Гребінка

Que j’aime ces bois solitaires,

Aux bois se plaisent les amants.

Gilbert

Хто дівчину любить, той любить і ліс.

У лісі так темно, так тихо!

І я його дуже любив то колись,

Та вже минувало те лихо!..

Дівчата у лісі зовсім не такі,

Як часом бувають у хаті;

У лісі вони звичайненькі, плохі,

Не кажуть: «Геть! дивиться мати!»

Ідіть же, дівчата, по ягоди в ліс,

Квітки рвіть та пісні співайте;

А ти, мій козаче, туди навернись,

Та там собі вкупі й гуляйте.

Я бачив, Маруся під гаєм ішла,

Аж гульк, їй назустріч козак молоденький,

Вона вся згоріла, не знає й сама

Од чого, а він веселенький.

Підходить до єї – за руки взялись,

Як ті голуби, цілувались…

Шепнула Маруся: ходімо у ліс!

Пішли – і од мене сховались.

1843

Примітки

Вперше надруковано в альманаху «Молодик на 1843 год. Украинский литературный сборник, издаваемый И. Бецким», Харків, 1843, ч. 1, с. 341 – 342.

Оскільки після першої публікації вірш був забутий, П. К. Волинський вдруге опублікував його в журналі «Радянське літературознавство», 1959, № 1, с. 111.

Автограф невідомий. У списку О. М. Бодянського (ІЛ, ф. 99, № 189, арк. 74) є такі різночитання: третя строфа відсутня, вірш завершується інакше:

Ну що вже робили вони там удвох,

Не знаю, бо в лісі було вже темненько,

А чув, що Маруся сказала: «ох! ох!»

І сперву так дуже, а потім тихенько, тихенько.

Подається за першодруком.

Жільбер Нікола Жозеф Лоран (1750 – 1780) – французький поет, автор од, що прославляли королівський двір, та сатиричних віршів, спрямованих проти французького просвітництва.

Подається за виданням: Гулак-Артемовський П.П. Поетичні твори. Гребінка Є.П. Твори. – К.: Наукова думка, 1984 р., с. 163.