Українська мелодія

Євген Гребінка

«Ні, мамо, не можна нелюба любить,

Нещасная доля із нелюбом жить.

Ох, тяжко, ох, важко з ним річ розмовляти,

Хай лучче я буду весь вік дівовати!»

«Хіба ж ти не бачиш, яка я стара?

Мені в домовину лягати пора.

Як очі закрию, що буде з тобою?

Останешся, доню, одна, сиротою!

А в світі якеє життя сироті?

І горе, і нужду терпітимеш ти.

Я, дочку пустивши, мовляв, на поталу,

Стогнать під землею, як горлиця, стану».

«О мамо, голубко, не плач, не ридай,

Готуй рушники і хустки вишивай.

Нехай за нелюбом я щастя утрачу;

Ти будеш весела, одна я заплачу!»

Ген там, на могилі, хрест божий стоїть,

Під ним рано й вечір матуся квилить:

«О боже мій милий! Що я наробила!

Дочку, як схотіла, із світу згубила!»

Примітки

Вперше надруковано в альманаху «Ластівка», Спб., 1841, с. 353 – 354.

Автограф невідомий.

Подається за першодруком.

Подається за виданням: Гулак-Артемовський П.П. Поетичні твори. Гребінка Є.П. Твори. – К.: Наукова думка, 1984 р., с. 162.