Повернення. 1

Софія Малильо

Як в сонячному сяйві

малий натхненний жайвір

купається, щасливий, в стихії висоти,

так я в холодну пору,

як сяяв сніг знадвору,

пірнула в теплі хвилі людської доброти.

Вона позвала владно,

і серцю так відрадно,

і лиш одна тривога бентежить без кінця.

Карпати, о Карпати,

де в вас скарбів шукати,

які б розвеселили шляхетнії серця?

Колиско верховинська,

я знов до тебе близько.

Можливо, відшукаю далеких літ сліди.

О рідні добрі гори,

прийміть в свої простори,

даруйте з надр глибоких цілющої води!

24/XI-1993.