Автопортрет

Богдан-Ігор Антонич

«Я все – п’яний дітвак із сонцем у кишені».

«Я – закоханий в житті поганин».

З першої книжки «Привітання життя».

Червоні клени й клени срібні,

над кленами весна і вітер.

Дочасности красо незглибна,

невже ж тобою не п’яніти?

Я, сонцеві життя продавши

за сто червінців божевілля,

захоплений поганин завжди,

поет весняного похмілля.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Три перстені. – Львів: 1934 р., с. 5.