Півень

Богдан-Ігор Антонич

Зоря майнула, мов стріла,

неначе іскра, пісня згасла

і тільки з мокрого зела

роса краплинами сплила,

мов слово, чиста й ясна.

Вже обріїв зігнувся рівень

у круглу смугу обруча

і ніч почала вже кінчатись,

неначе ватра, догоряти.

Ось ранок синім возом їде

і сонця сніп в село везе.

Крильми шумить червоний півень –

співучий з міді

серп.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Три перстені. – Львів: 1934 р., с. 44.