Тернина

Богдан-Ігор Антонич

Немов метелик полум’яний,

на кущ тернини сонце сіло.

У твої очі синьотьмяні

дивлюсь надхненно і несміло.

Коли нас ніч розділить сонних,

серця заб’ються в нас окремо,

щербатий місяць снами томить,

чарує мертво і зелено.

Та не лякайся моя люба,

спокійно тої жди хвилини,

коли коханням день окрилить,

коли весна на кущ тернини

метелик сонця знов пришпилить.

29 березня 1935.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Зелена Євангелія. – Львів: 1938 р., с. 17.