Частина друга

Іван Багряний

Як не набрид тобі, читачу мій,

Як почуваєш, що немарно час загаяв,

Дослухай же ти повість цю і осудить зумій, –

Тільки не лай зарані автора – будь мудрим, яко змій

І вже, як тут терпів,

То витерпи й докраю.

Нетяжко вилаять, ще легше осудить,

А надто тим, хто кволий і безсилий, –

Далеко тяжче віру не згубить

В свої слова

І розібратися як слід бодай в собі…

Ще ж тяжче видерти із каторги Данила.

Я знаю – не один з нудьги кривляє рот

На ці слова…

Ну, що ж, щасти йому вовіки, –

Не жаль і не шкода цього каліки, –

А автор сподівається на скорий поворот

І вірить,

І надіється васала побороть –

Разом з героєм десь плекає гнів великий.