Хмари

Микола Болкун

Куди ви пливете, о хмари Волині?

Спиніться… стихії нагрянув кінець.

І сонце з умитої зливою сині

Для вас вогнеликий сплітає вінець.

Зрубцьовані блискавки товстим агатом…

Та вас я кохаю, мов солодощ рим.

Ви рідні мені, мої хмари крилаті,

Як рідні бувають поету громи.