«Було, як вибіжу я з хати...»

Олекса Кирій

Було, як вибіжу я з хати,

Як вітер той на луг несусь,

Услід хоч крикне грізно мати,

О ні, й на мить не зупинюсь.

Ось луг зелений, наче море,

Мерщій я падаю в траву,

Траві й квіткам від мене горе:

Траву топчу, а квіти рву.

Ловлю тут коників, пустую,

За мотилем я стережу.

Немов той вихор, я за ними

З брилем по лугові біжу.

Загляну в ліс, усе злякаю,

Що тільки в лісі не жило,

Бо там, як в хаті, я все знаю.

Де є гніздо, де є дупло.

Як затомлюсь – в траві лягаю:

Під небом хмари десь летять;

Так солодко відпочиваю,

Мені щось трави шепотять.

Круг мене тут бджола літає,

Так вільно, хороше кругом…

Мені здавалось, що немає

Вже більше й світу за селом.

«Було, як вибіжу я з хати…» – Збірка поезій. Краснодар, 1926. С. 27.

По изданию: Кирий П. М. Украинская муза: Переводы из классической антологии / ред. В. К. Чумаченко. – Краснодар: Экоинвест, 2016 г., с. 76 – 77.

Лист на сайт