Нам не забуть весни

Михайло Харишин

Нам не забуть весни чудові ранки

І цвіт бузка, п’янкий немов дурман,

За руки взявшись ми блукали парком,

Любов’ю чистою окутав нас туман.

Вечірній Київ зустрічав нас радо,

І нам лиш таємниці розкривав,

Безмежно рідна ти була, як ладо,

Та й іншого собі я не бажав.

Пройшли роки, з’єднались наші долі,

Й наповнивши коханням вкрай серця,

Подарувала ти мені дві доні,

Мої кровинки, суть мого життя.

Нехай не раз нас на віку чекають

Гіркі хвилини, радіснії дні,

Я долі дякую та голову схиляю

За щастя, Богом суджене мені.

26.02.2010, Кишинів