4. Мотрона послушницею в монастирі

Микола Лазорський

Недалеко від Полтави ховалося колись у густих вишняках козаче село Пушкарівка. Жив там колись і «правдомовний» полтавський полковник Мартин Пушкар. Село лежало на Ромоданівському шляху, яким завжди їздили чумацькі валки з важкими мажами та раз у раз пробігали на рвучких огирах січовики з табунами степових коней. Славився той шлях ще й Вознесенським жіночим монастирем, що стояв на горбах під самою Пушкарівкою. Скрізь тут росли кремезні дуби та липи. Церква була побудована ще за полковника Пушкаренка в бароковому стилі, всередині прикрашена різьбленими колонами, повитими виноградною лозою. На причілку іконостаса стояли теж різьблені з дерева постаті чотирьох євангелістів, над царською брамою – ікона Тайної вечері візантійського письма.

Побожні козаки давали багаті пожертви на прикраси церкви, найбільше ж дбав пан полковник, відомий фундатор полтавського Здвиженського монастиря. Як і водилося, при церкві був шпиталь для старих, недужих чи покалічених запорожців, школа, де досвідчені дидаскали навчали і дітей і дорослих письма і слова Божого. Були ще всякі господарські споруди, де находили собі роботу на прожиток вбогі люди.

Сюди, до цього притулку невтомної та працьовитої монастирської еліти, заховалася від суєтного світу вродлива колись і примхлива єдина донька генерального судді Василя Кочубея Мотрона Кочубеївна, по мужу Чуйкевич. Оселилася тут послушницею, а згодом взяла великий постриг і під новим ім’ям Марії стала тут у затишку доживати віку. Жила в монастирі смиренною черницею, завжди при праці. Лагідна, побожна, завжди біля хорих та дітей. Справляла враження черниці небуденної вдачі, дивувала всіх побожністю, щирими молитвами і наполегливою працею. Де було лихо, там першою була черниця Марія з ревною допомогою.

Примітки

Подається за виданням: Лазорський М. Патріот. – К.: Україна, 1992 р., с. 29 – 30.