«Благословлю тебе, моя сувора доле…»

Софія Малильо

Благословлю тебе, моя сувора доле,

за радощі скупі й безмірнії страждання,

що випали мені за довгий вік скитання

кремнистим шляхом і тернистим полем.

Благословлю тебе! Як мудра мати,

мене ти вчила строго, але вміло:

хоч як боліли і душа, і тіло,

мене вперед і до мети вела ти.

Було єство моє і несвідоме, й кволе,

але Господь нам добру путь намітив,

і ось вже щастя нам з тобою світить,

мій вчителю суворий, моя доле!

Життя людини – болісна наука,

воно для багатьох – важка дорога хресна.

Терпляче йди, і щоб душа воскресла,

надію й віру зберігай і в муках.

– Моя чутлива і бентежна душе,

за що ж тобі даровано спасіння?

– Благослови Господнє Провидіння,

що до твоєї долі не байдуже.

21/IX-1999.