Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Література / М / Антін Могильницький / Скит Манявський

Скит Манявський

Антін Могильницький

Піснетвір епічний,
оснований на повістях народних

Посвята

Часть перша

Гадки о руськім язиці

Часть друга


Примітки

Вперше надруковано уривками в тижневику «Пчола», 1849, № 14, с. 209 – 213; № 15, с. 225 – 228, та газ. «Зоря галицька», 1849, № 58, с. 347 – 348; № 60, с. 359 – 360; № 61, с. 367 – 368; № 63, с. 379 – 380; № 64, с. 383 – 384, під назвою «Уломок з повісті народної «Скит Манявський», написаної в трьох частях, язиком народним галицько-руським через Антонія Могильницького».

У 1852 р. окремим виданням вийшла перша частина поеми: «Скит Манявський. Піснетвореніє епічеськоє, основане на повістях простонародних руських. Сочииене Антонієм Любичем Могильницьким». Часть 1. Перемишль, 1852. Перед «Введенієм» тут вміщено заспіви до першої («Ах, недоле! Що ж ся стало?…») та другої частин поеми («На могилі на зеленій…»).

Поема «Скит Манявський» лишилась не закінченою. За авторським задумом вона мала складатись з трьох частин. У 1864 р. у газеті «Слово» (№ 100) було надруковано дві перші пісні з другої частини, на яких публікація твору обірвалась.

Уривки з першої частини поеми «Скит Манявський» («Ах, недоле! Що ж ся стало?…», «На могилі на зеленій…», «Введеніє», «Розмова з старцем», «Опис Скита з уст старця», «Образ стародавнього Галича», «Нинішній Галич») подаються за окремим виданням 1852 р.

Скит Манявський – розвалини колись чина святого Василія Великого, в старостві Галицькім, а нині в окрузі Станістлавським, у підножжя отраслей Бескида на восточно-южной стороні потока Манявки, впадаючого годину дороги нижче до ріки Бистриці.

Основан, подля віроятних преподаній ізустних, у другій половині XIII століття або, може, і скоріше – существовав до 1783 года, в котрім височайшім повеленієм Йосифа II ченці, в благочестії несоєдіненім до кінця перебувши, монастир той опустили і повсюди розійшлися, сама же величественна будівля к запустінню нахиляти почалася. – Прим. А. Могильницького.

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 475 – 487; Твори Николи Устияновича і Антона Могильницького. – Льв.: Накладом товариства «Просвіта», з друкарні Наукового товариства ім. Шевченка, 1913 р., с. 392 – 456, 496 – 500.

Попередня стаття | Перелік статей | Наступна стаття

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2019 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 1354

Модифіковано : 18.02.2017

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.