Голоси весільних пісень
Запис С.Руданського
Увага
Скільки я не завважав, а всі весільнії пісні, які тілько доводилось мені чути, припадають не більше, як під штирнадцять голосів; так що для кожного голоса для взору доволі прийняти по одній тілько пісні.
Приймаю й викладаю сих штирнадцять:
1. Королів сину – 88.
2. Ой годі, годі, пшенице – 5.
3. Помела, старосто, помела – 21.
4. Старшая коровайнице – 9.
5. На добридень тому Здоровенькі будьте – 83.
6. Встаньте, буяри, встаньте – 39.
7. Ой гороше, гороше – 1.
8. Ой а добрая та годинонька настала – 133.
9. Слала зоря до місяця – 35.
10. Хилилася вишенька – 33.
11. Ой попід лісом битая доріженька – 42.
12. Ой сядь, ой сядь, тихий роєньку – 43.
13. Похильнеє дерево ялина – 31.
14. Зеленая та дібровонько – 32.
Первий голос
Зо всіх весільних пісень найлегший і найпростіший голос. Перва его половина так і пригадує нашу дитячу приспівку:
Печу, печу хлібчик
На обідчик.
Меншому – менший,
Більшому – більший.
або московськеє:
Яблочек катился
Вкруг огорода и пр.,
а друга половина пригадує другу половину одної весняночної пісні:
Перейду я поле, стану на межі,
Аж моє диво п’яне лежить.
І пісні сего голоса так саме легкі і прості.
Се: а) поспільна просьба дружок і свах заспівати пісеньку веселенькую з поспільним одвітом на просьбу:
Наші сванечки, наші голубочки.
І: б) просьба буяр до молодих, щоб вони одно другого за столом усадили:
Королів сину, королевичу.
Другий голос
Голос доволі легкий і доволі частий. До него належать:
а) Пісні коровайнії й гільцевії:
5. Ой годі, годі, пшенице.
6. Із семи літ пшениця.
12. Як ми коровай місили.
20. До бору, старосто, до бору.
59. В долину, буяри, в долину.
60. Летів горностай через став.
62. Як ми свому Тодорцеві.
66. Ой глянь, старосто, на мене.
68. Скупії старости, скупії.
112. Чи ж я тобі, дружбонько, не казала.
б) Пісні шлюбнії молодих до входу і по виході із церкви:
52. Ой попе, попе, батьку наш.
54. Палала свічечка, палала.
55. Лети, лети, ластівонько.
в) Пісні подорожнії:
40. Защебетав соловейко.
71. Золотеє зернятко.
121. Поволі, буяри, дружку ведіть.
122. До дружки, буяри, до дружки.
г) Пісні соперечнії за молодую:
72. Розступайтеся, вороги.
84. Возьми, шуринку, тонкий прут.
87. Татарин, шуринко, татарин.
89. Не вставай, Васюню, не вставай.
90. В стороні, буяри, в стороні.
На остаток
д) Дві просьби дружечок до молодої і одна молодої до дружечок:
98. Загір’я, сонечко, загір’я.
118. Здіймай, Васюню, биндочки.
117. Кличте, покличте меншої сестри.
Третій голос
Перва половина сего голосу зівсім подібна до голосу передніщого, зато друга далеко живіша й сильніша. До сего голосу належить п’ять пісень:
а) Три коровайних – одна до старости, друга до господаря, а третя до родини:
21. Помела, старосто, помела.
27. Ой де ж то дівся господар.
116. Скупа родина, скупа.
б) Одна – приказ дружечок старостам:
81. Накажіте гаразд-гаразд (тілько друга половина).
в) Одна до молодої перед постіллю:
132. Бреди, Васюню, бреди.
Четвертий голос
Початок сего голосу так і пригадує більшу половину полюбовних московських пісень; зато кінець его чисто весільний – полудньоворуський.
Пісні сего голосу усі із коровайних та квіткових, окрім одної подорожньої, що співається опісля первої застави. От вони:
а) Коровайнії:
7. Чорная та муку сіє.
8. Хто всадив, той вийме.
9. Старшая коровайнице.
14. Ой Тодорцева ненька.
15. Трійця по церкві ходила.
17. Ой як же ми коровай бгали.
95. Не дивуйте, маршалки.
113. Дивися, дружбо, дивися.
114. А ми роду не таківського. [Сих три пісні співаються уже при роздарункові короваю та дарів (прим. С. Руданського).]
б) Квітковії:
64. Я літом не гуляла.
67. Він на мене та й не дивиться.
в) Подорожняя:
73. Дурнії селяни.
Голос п’ятий
Середина і кінець сего голосу – подібна до голосу переднішого, зате початок і свій, і осібний. До сего голосу належить більша половина весільних пісень [Можна думати, що немало пісень перейшло сюда із голосу попереднього; а сему могли помагати як і розмір, так і самий голос (прим. С. Руданського).]. Сюда належать:
а) Пісні благословлінії:
4. Коровай розчиняти.
11. Коровай місити.
13. Коровай ліпити.
58. Гільце вити.
63. Гільце всадити.
І сих дві:
25. Ми на тік воду носим.
70. Кропи нас, мати, водою.
б) Коровайнії, гільцевії і даровії:
10. Завели нас в діло.
16. Поїдемо до Крем’янця.
18. Золотарі-купці їдуть.
22. Староста прибрався.
23. Ангол прилітає.
24. А в нашої печі (золотії плечі).
26. А в нашої печі (низенькії плечі)
110. Світи, боже, з раю.
111. Край, дружбонько, коровай дрібно.
115. Крайте коровай, крайте.
61. Не йдіть до нас, молодиці.
65. Я швачка з Вільгова.
93. А в коморі сволок.
94. Хвалилася княгиня.
в) Пісні подорожнії:
2. Ой збан воду носить.
3. Запрягайте коня-сивця.
30. Хмарка наступає.
28. Місяцю-рогозою.
29. Ой, матінко-утко.
41. Ненька Тодорця родила.
53. Подякуймо попонькові.
56. Не пізнала мати.
123. А в нашої дружки.
г) Пісні гостиннії:
36. Ой а що ж то за доріженька.
37. Ой піду я по подвір’ячку.
38. А в голуба ніжки тоненькі.
47. Світилонько-пані.
48. Їжте, буяри, капусту.
49. Їжте, буяри, ріпу.
50. Їли буяри, їли.
74. Ой десь то ми та не влучили.
75. Ой, свату ж наш, свату.
76. А в нашого свата.
78. Вийди, Васюню, вийди.
79. Та забарнії гості.
80. Стоять коні у плота.
120. Брала Васюня льон-льон.
124. Ой вийди та вийди.
126. Широкая кладка на воду.
127. Ой буде ж нам, буде.
д) Пісні соперечнії за молоду:
85. Шуринку, не лякайся.
86. Та не стій за плечима.
є) Пісні гуляйнії:
96. Старосто старесенький.
97. А зробім же ми славу.
99. Ой рано ще, рано.
100. Ой грали ж ми, грали.
101. Де буяри танцювали.
ж) Постельнії:
119. Вибивайте кілочки.
128. Курочка сокоче.
129. Та рубай, мати, зостір.
130. Рожевії квіти.
131. Загортай, мати, жар-жар.
Шостий голос
Один голос і одна пісня; співається тілько на весіллі і тілько тоді, коли приходиться із-за стола вставати та дякувати за хліб та за сіль господарів. Див.:
39. Встаньте, буяри, встаньте.
Семий голос
Голос смілий, самодовільний і не дуже частий. За ціле весілля довелось мені его чути тілько в штирьох піснях: двох подорожніх, одній поздоровочній і одній застільній. От вони:
1. Ой гороше, гороше.
134. Ой чия то перезва.
82. Ой тесть зятя вітає.
57. Йде Тодорцьо на посад.
Восьмий голос
Дух голосу подібний до голосу переднішого; такого ж духу і пісні. Сюда належить три пісні, призначені для стрічі родини. От вони:
133. Ой а добрая та годинонька настала.
19. А з суботоньки на неділеньку година.
51. Ой наїхали семигоряни з семи гір.
Дев’ятий голос
Голос дуже подібний до щедрівки:
Ой чи вдома пан господар,
Щедрий вечір, святий вечір.
І показує на зв’язь наших весільних пісень з колядками та щедрівками.
Одним-одна пісня, прилученая до сего голосу (див. 35), належить до наилучших співових епізодів нашого стародавнього люду.
Десятий голос
Дух голосу – тихая покірність і якась темна не розгадана боль. Сюда належить:
33. Хилилася вишенька.
44. Тихая Дунай-вода.
91. Ступлю я на ломину.
92. Орали ми новицю.
125. Ой повій, вітроньку.
Одинадцятий голос
Голос сумний і жалібний, а до голосу прилучена одна-одним пісня, що співається молодому в дорозі до молодої:
42. Ой попід лісом битая доріженька.
Дванадцятий голос
Дух голосу – смуток, жаль і туга, а місце його остатній посад молодої. Сюда належать:
43. Ой сядь, ой сядь, тихий роєньку.
46. Ой чом не їси, молода Васюню.
102. Летять галочки у три рядочки.
103. Ой а літала чорна галонька.
104. Дівча Васюня сінечки мела.
105. Ой за ворота, за новенькії.
106. А вже минають, а вже минають.
В первій молодого просять сісти за стіл; в другій – щоб більше розжалобити молодую – її просять їсти; а в останніх п’яти невесело розкривається теперішній і потімний стан молодої.
Тринадцятий голос
Дух голосу подібний до переднішого. До него належать чотири пісні:
31. Похильнеє дерево ялина.
69. А схилився зелен явір на ворота.
77. Зеленая рутонько, жовтий цвіт.
109. Жалувалась галонька на сокола.
В первій і другій – прощальний поклін молодого родині, в третій – нудьга молодої за молодим; а в остатній – жалоба молодої на молодого.
Штирнадцятий голос
Той же смуток, жаль і туга, як і в двох попередніших. Сюда також належить чотири пісні:
32. Зеленая та дібровонько.
34. Ой надворі голубець гуде.
107. Казав єси та мій батеньку.
108. Ой а Васюнина мати.
Дві первих належать до молодого, а дві остатніх – до молодої.
Примітки
Подається за виданням: Народні пісні в записках Степана Руданського. – К.: Музична Україна, 1972 р., с. 56 – 70.