Селянин в біді

I. А. Крилов
переклад Михайла Старицького

До селянина восени

У північ злодій навісний

Забравсь до хижі і на волі

Погосподарив, як хотів:

Обчустрив скрині, стелю й піл,

Покрав усесіньке, що вспів, –

Лишив-но стіни тільки голі,

Без жалощів… Та й то сказать,

Яка там совість в лиходія!

Ну… так обчистив він Корнія,

Що хоч сорочку продавать:

Заможним ліг безпечно той на печі,

А старцем встав, хоч торбу скинь на плечі

Анічогісінько нема!

От бідний рученьки лама,

Склика в пригодоньці громаду,

Кумів, приятелів, дідів.

«На бога! – плаче. – Дайте раду,

Запоможіть в лихій біді!»

Тут кожен став порадоньку давати, –

Всі загули, немов чмелі.

Кум Гнат мовля: «Ох, ох! Мій свате!

Навіщо б славоньку пускати,

Що ти заможний на селі?»

А сват Палій:

«Ото на вуса тра мотати,

Щоб хижу ближче будувати!»

«Ет, братці! Все не так! –

Сусід Карпо доводить. –

Що хижа далі, те не шкодить,.

А треба у дворі держать лихих собак;

Візьми в мене щенят хоч парку від Понади –

Коханому сусідоньку я радий

На вибір їх подарувать,

Ніж закидать!»

І від рідні й приятелів багатих

Надавано порад таких до ката,

Хто як знав,

А ділом в скрутоньці – то жоден не доклав.

І світ, як бачите, такий:

У щасті друзяків, як рясту на городі,

А суньсь до помочі в пригоді –

То кращий приятель глухий!

Примітки

Вперше надруковано в книжці «Байки Крилова. Вибрав і переклав М. Старицький», К., 1874, стор. 39 – 40. Друкується за цим виданням. Переклад байки «» (1811 р.).

Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1963 р., т. 1, с. 244 – 245.