До Сули

А. Міцкевич
переклад Михайла Старицького

(Do Niemna)

Суло моя рідна! Прозорії, чистії води!

Хлоп’ям в вас мочив я долоні,

А потім і серцем гарячим шукав прохолоди

На срібнім, хвилястому лоні.

Марусю! Ти тут любувала на власную вроду

І коси сплітала й квітчала,

А я ж то, бездольний, сльозами кропив тую воду,

Що образ твій ясний гойдала!

Куди ж ти, річенько, куди занесла оті хвилі,

Що літа пестили малії?

Куди занесла мої думи хороші та милі,

І щастя, і долю, і мрії?

Куди мого серця святе поривання майнуло?

Де постать Марусі літає?

Де те товариство?.. Минуло, минуло, минуло!..

Чому ж та сльоза не минає?!

Вперше надруковано в збірці «З давнього зшитку. Пісні і думи», ч. І, К., 1881, стор. 36 – 37. Друкується за цим виданням.

Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1963 р., т. 1, с. 256 – 257.