Рекрутка

Микола Устиянович

По горах ходила,

Дитятко носила,

Дитятко – ягідку дрібную,

І цвітки збирала,

І в пучки в’язала,

І клала му в ручку малую.

«Цить, ах цить, дитятко!

Поверне наш татко,

Поверне, – говорять, мир буде,

Принесе дитині

Калачик в гостині

І мамку притисне до груді».

Ходила і ходить;

Нім день ся розплодить,

Садить в полонину високо,

І бистрі соколи

Спускає на доли

По шляхах рекрутка широко.

І тулить дитину,

Голодну пташину,

Бо тоска, журиця корм спила;

І плаче-ридає,

Себе проклинає,

Що бідну на світ сей родила.

«Цить, ах цить, голубко!

Поверне наш любко,

Принесе калачик дитині».

З зарання до ночі

Леліє і очі

Внуряє по шляхах в долині.

Замріло на путі,

Вертають рекрути,

Заблисли рекрутки соколи.

Б’є в груди серденько,

Палає личенько,

Головка ся крутить в роздоли.

«Дитятко, дитятко!

Вертає наш татко!

Вертає нам сонце до хати!

Обмиймо росою

Личенько свіжою,

Щоб стались миліші для тати!»

І личко обмила,

І цвітку заділа

В головку обоїх русую,

І скоро помчала

Навстрічу, і стала

При путі на скалу стромую,

І взнесла високо

Дитя, і глибоко

Востхнула, бо в серцю щось тисне:

«Ах сину, мій сину,

Споглянь на долину

І в ручки на татка заплесни!»

Надходять рекрути.

«Гей, братця! Чи чути,

Где друг мій? Чи, може, він з вами?

«Жено, бог з тобою!

Твій друг упав в бою

Ай там, під Мадженти мурами».

Невіста вздрожала,

Поблідла, взридала,

Притисла до серця дитину,

І в небо соколи

Вознесла поволі,

І верглась з ягідков в глибину.

Примітки

Вперше надруковано в альманасі «Зоря галицька яко альбум на год 1860», с. 37 – 39.

Подається за першодруком.

під Мадженти мурами. – Йдеться про битву поблизу м. Мадженти в Італії під час австро-італо-французької війни 1859 p., яка закінчилась поразкою австрійської армії.

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 451 – 452.