Було вже пізно

Володимир Голань
(переклад Світлани Шакули)

Похмурий день на верховині,

стиснутий хмурістю бездонної прірви

„А яка доля нашої волі?” – запитав сторож,

якому спротивилася ніч.

“А для чого іще жити?” – запитав самогубець.

“А чи варто знову жити?” – запитав мрець.

Було вже пізно, коли прийшла жінка й запитала:

“Хто з вас може сказати: Якщо ви не народились,

то чи зможу народитись я сама?”

Примітка перекладача

Назва вірша “Було вже пізно” свідчить про те, що пізно задавати питання тим, хто прожив своє життя і не зрозумів його сенсу, але останнє питання задала жінка, смисл життя якої полягає в продовженні життя. Звичайно, кожна людина має свій смисл життя, але всі ці смисли повинні навчити майбутні покоління жити краще, і саме тому життя кожної людини має свій сенс, тобто дає цінний життєвий досвід…