La belle dame sans mersi

Володимир Голань
(переклад Світлани Шакули)

Сиділа на колоді й співала.

Здалося, що я зранився ніжністю.

Це було бажання без надії,

котра зневажає плач, хоча й тішиться.

Здалося, що сонце за хмарами теж її слухало,

навіть дрізд, що завмер із вишнею в дзьобі.

Здалося, що потік, наповнений рибою,

теж завмер, зачарований тією піснею.

Здалося… Але вона перестала співати й сказала:

“Не ходи туди, куди маєш, бо там – холодна зима!”

Я сказав: “Де холодна зима? Я її там – не бачу!”

Примітка перекладача

La belle dame sans mersi = прекрасна дама без милосердя. Герой, що кохається на красі мистецтва, був зачарований піснею героїні, але дівчина звикла до того, що її піснями захоплюються, тому для автора вона й стала “дамою без милосердя”, особливо, коли сама попередила про свій “холод”.