Ну то й що?

Володимир Голань
(переклад Світлани Шакули)

Ніколи не їздив на коні,

й ніколи не пересідав з коня на віслюка,

а завжди йшов пішака… А ви кажете:

“Давай негайно!”

Давай негайно!.. Так! Але слово

не хоче поспішати в пошуках духа,

який, зрештою, є всюдисущим,

слово не хоче квапитися, слово не хоче бігти,

хіба що – в божевіллі…

Примітка перекладача

Згадка про коня та віслюка, ймовірно, є символічним натяком на дуже відомих людей, котрі завжди “на коні”, а також натяком на Ісуса Христа, котрий в’їхав до Єрусалима на віслюку. Поет і поетична творчість не потребують поспіху і суєти, бо істина (всюдисущий дух) відкривається тільки відлюдникам, а ті, хто проповідує істини перед великим натовпом, як правило, вважаються божевільними.