Сестрі Ружені

Володимир Голань
(переклад Світлани Шакули)

Ти, що повертаєшся до мене з того світу,

пам’ятай, о, пам’ятай, що інші – замерзли по дорозі,

і єдиний, хто залишився від каральної сотні,

котра зі мною йшла, це я сам, бо я сам себе штовхаю

до вигнання у фортецю докорів сумління,

у знання, що все на світі – кара… Кара до кінця життя!

Примітка перекладача

Цей вірш схожий на вірш “По смерті сестри Ружени”, бо в ньому так само звучить тема вини перед сестрою, але відрізняється тим, що наводяться паралелі з життям часів Ісуса Христа (каральна сотня).