Осінньої ночі

Володимир Голань
(переклад Світлани Шакули)

Зелені дерева ще в процесі окислення

в парку з давно облетілим листям,

в парку з різким ароматом осені,

що вдруге переганяє міцну горілку.

Мова жестів глухонімих не така вже й божевільна,

як місяць з великою кількістю променів,

коли достатньо й одного.

Але десь за лаштунками

хтось уже випив склянку,

не торкаючись її губами.

Але десь за стіною,

схожий на вгодовану свинку,

лежить мужик, вимагаючи податку

за відсутність жінки…

Примітка перекладача

Критичний погляд на людей, котрі схожі на свиней, особливо восени, коли достатньо їжі, але ті люди самі не знають, чого хочуть і зловживають алкоголем.