По дорозі

Володимир Голань
(переклад Світлани Шакули)

Пам’яті Юзефа Флоріана

Схилившись до дерева, що боїться блискавки,

відчуваєш, що цього року буде багато яблук.

Для багатьох пар, а вчора лише для Адама і Єви,

сьогодні ж пари сміються, відганяючи юною гілкою

набридлих мух від коров’ячих очей.

По сусідству млин скрегоче жорнами.

Потік, переповнений грозовим дощем,

довірливо закликає тут залишитись…

Тут і справді гарно,

приємний і видимий звук –

чому діти так радіють, коли перелазять

через цвинтарний мур?..

Примітка перекладача

Діти завжди більш щирі, бо вони є символом життя, котре робить виклик смерті. Так само і молоді пари (сучасні Адами і Єви, переповнені коханням) відмахуються від набридлих мух різноманітних забобон і радіють, подібно автору, вічно прекрасній природі і своїм молодим почуттям.