Прощавай

Володимир Голань
(переклад Світлани Шакули)

Вже знову тягне грозою з бабиного кута долі.

Свідомість, до якої входить слабість

тернами тілесного ушкодження.

Хто танцює в плащі з крил кажана?

Хто так онімів від шуму побаченого?

Вода з колодязя вабить юнака,

чоловік прагне пити з джерела.

Все це зникло. Але є слова,

котрі не можеш висловити.

Бо вже не виконаєш даної обіцянки,

твоїм очам – наснився череп.

Примітка перекладача

Передостанній вірш зі збірки “Біль” автор не випадково назвав “Прощавай”, точніше “Йди з Богом”, бо цим віршем він наче прощається з читачем і йде в небуття (“наснився череп”). Адже є слова, які неможливо висловити, тому люди повинні самі пізнавати істину, тобто брати її з природних (Божих) джерел (в тому числі з мистецтва), а не тільки з криниць, створених людьми для тіла.