Вночі

Володимир Голань
(переклад Світлани Шакули)

За відсутності коханої жінки

темрява повним дурнем позичає її ніжки,

взувається в черевички із льоду

і починає танцювати від ліжка

до величезного залу безсоння…

Черевички дзвенять, тупотять, бавляться

безжально, відкрито, назавжди,

їм добре, напевно, танцювати з іншим,

їм допомагає любов без віри

танець перелюбу, танець ревнощів,

чуєш його цілу ніч, і чим далі, тим гучніше –

його мороз розтане лиш тоді,

коли жінка знову повернеться до тебе…

Примітка перекладача

Мистецтвом танцю можна виразити різні почуття, в тому числі й глибокий сум через відсутність коханої жінки. Автор зробив це своєрідним описом самотнього до божевілля танцю.