Боротьба з нічим

Володимир Голань
(переклад Світлани Шакули)

Але там, назовні, вони вже знайомі,

їх подих змінено на вітер війни,

який в надтріснутих гілках парку

зробив від шумів усіх страхування…

І через край, колись королівський,

тупіт коней – то чорні дзвони,

звуком низьким контрабасів-танків

йдуть тепер вантажівки-вагони,

поїзд за поїздом. Далекі зусилля

плащів братерства всіяні тінями.

Де хор лише думав, хтось наодинці

змушував долю до негайної дії.

Пейзаж, затертий іншим пейзажом,

в якому світанок – задимлена ковдра.

Солдат із солдатом в цементнім окопі

навіки сховані, до смерті готові…

Подібних місць, на жаль, ще багато…,

солдат із солдатом пильнують росу,

маски, окопи, війна, тяжка праця,

скальпи, що хвора наука вивчає –

винахід робить на наступну війну.

Вони пильнували… Мружили око

на все навколо, що є нерухоме..

Нічого не видно – поля і хати,

і дим тютюну легкого згорання,

й нічого більше, намацують стіни

і барабанять у них на всі боки…

Своїм потрощеним об’єктивом

сонце готове до масових зйомок.

Нічого, лиш сяйво їх обіцянок,

і на устах – тютюновий присмак.

Вітер містечка уже вичісує

останні промені з кіс свого світла.

Як голуби, підрізані вранці,

у вікна летять і падають долу,

як книга гострими сторінками,

вітром розвіяна, ріже до крові –

так п’є червоний свої напої.

Кулемет виглядає із тріщини,

як кіммерієць, що дивиться

з вежі на тьмяні ворожі цілі,

що стали постійністю днів…

Це така ніч, як ніч – з “Іліади”,

що раз лиш буває, котиться здалеку

в ній ясно гуркоче міф молодий,

що раз лиш буває… І завжди потім

є свідком пісні, котра народжується

подібно до величі Дон Кіхота,

що в битві з нічим піднявся в істоті

цілого тижня, не тільки ночі.

Доля живе бажаннями вічно,

помилки – завжди муляють очі

темним крилом усього трагічного!

Боротьба з нічим – це постійні війни між людьми, але ці війни мало чого навчили людей, бо вони знову й знову продовжують вбивати один одного, навіть не розуміючи, чому вони це роблять. На противагу людським війнам автор згадує Дон Кіхота, котрий своєю боротьбою з нічим іронізував над міщанством та закликав до благородних вчинків.