Мобілізація

Володимир Голань
(переклад Світлани Шакули)

А поки що місто, інтриги, звичаї,

частки брехні, не варті уваги,

парк, закльований парасольками

будинки, істерики випадкові,

примхи жадібних ліліпутів,

муркотливі льодяники з фальшу,

загальний вплив тіней на інші тіні,

і знову те саме, і знову те саме,

бромові ліки від втоми й лихварства –

наркотично швидко впливають,

хвороби людські – огиди та страху –

останні гроші відбирають,

прискорений вихід кожної думки,

кожна із них звучить, як тотем,

поради, незвичне народу чудо,

особисті зради чужих земель –

все було знищено в одну лише ніч.

Неначе країну, що вже заснула,

збудили звуками приймачів

заклики єдності, що не минула,

а скріплює страхом в єдине братство.

Та це було лише першим колом,

котре затягує всіх навколо,

хоча розгортається дуже поволі.

Ніхто не чув скрипіння дверей,

в яких часовий механізм швейцара

бере наші пальта, його мовчання –

це знак, що повернення вже немає.

Ніхто не чув, як він збирається

робити фантоми з живих людей.

Ні, кожне обличчя – це пам’ять

безсмертних душ, не лише тіней,

так само, як вічність, котра буває,

як Вознесіння, що дух здіймає,

як Троя, що завжди крокує сюди

сивими згадками із давнини.

Мобілізація сил людського суспільства на боротьбу зі злом та міщанством – це наче мобілізація безсмертних душ до того, щоб залишити свій слід на землі, як це зробили давні греки – в своїй героїчній боротьбі з ворогом, в своїй міфології, в своєму мистецтві.