Сумніви

Володимир Голань
(переклад Світлани Шакули)

Прийти невчасно – це просто є…

це просто твориться новий простір.

Чого ще немає – стає твоє…

Як гола жінка в крамницю заходить,

а продавець ту долю змінює,

з капустою змішує голос розуму,

алегорія наповнена інтимністю,

і ранок стає світлішим просто,

бо він – настільки зашлакований,

що став уже смогом, став уже хмарою

в пекельній гонитві за дивиною,

в пекельній гонитві за азартом.

Що буде сьогодні, що буде завтра,

питаю про нові якісь перспективи.

Здавалось, що я молодий і завзятий,

та час і сиве волосся вирве.

Соромився також своєї надії,

намагався її заарканити,

тривога – знищила всі зусилля,

своєю жорстокою фатальністю.

Тривога породжує сумніви –

про братство тих, що на Заході…

Воля – потреба розумних,

книги про це – розкажуть,

ті книги, в яких ні про що не йдеться,

лише про високу гідність страждання,

ті книги, де воля до волі озветься,

бо важливішою є солідарність,

ті вірші, в яких ти пізнаєш себе,

бо біди усіх людей – пом’якшують,

моменти горя, що торкають тебе

в твоєму ж власному самоаналізі.

Сумніви поета – то сумніви кращих представників його доби, і кожен поет приходить на землю вчасно, бо відкриває для себе новий простір (в своїх віршах, в новаторських формах), який оновлює все суспільство.