«Тут – пітекантроп, там – неандерталець…»

Софія Малильо

Тут – пітекантроп, там – неандерталець…

І сотні тисяч промайнулих літ…

Ворожий, грізний і мінливий світ…

Людина – давній на Землі страждалець.

Десь в генах – пам’ять про буття печерне,

що зветься коротко: палеоліт.

Важкого поступу і кров, і піт –

до лемеша і посівного зерна.

Важкого поступу від мук напівтварини –

до Мікеланджело безмірних мук:

в жадобі знань, в напрузі мозку й рук,

через відносних істин височини.

Прогрес – через Голгофу й катакомби,

голодний 33-ій, Бабин Яр,

по Нагасакі ядерний удар

і «мирний» атом, замість тої бомби.

Як важко розуму і серцю злити

Буття і Заповіт в гармонію одну!

Долає людськість путь свою трудну,

і втратами прогресу не спинити.

19/X-1991.