«Нас так багато в Матері-Землі!»

Софія Малильо

Нас так багато в Матері-Землі!

Вона несе через всесвітній простір

і наші втіхи, й горесті-жалі,

і ми їй – діти, не пришельці в гості.

Нас так багато в Матері-Землі!

Вона нас мчить через свої віки,

а ми, проживши мить її, минаєм,

і задля чого досвід наш гіркий,

ні разом всі, ні кожен сам – не знаєм.

Вона ж веде наш рід через віки.

І кожен з нас, мов та дрібна бджола,

запрограмована на творчі справи,

несе пилок до спільного кубла,

допоки квітнуть йому квіти й трави.

Бо кожен з нас – немов ота бджола.

Бо в кожного із нас – од роду дар:

творити мед, а не літати всує.

Але нам суджено сприймати лиш нектар

і цвіт отой, що нам його дарує.

Такий Природа нам судила дар.

І кажуть вчені, люди недурні,

що в плині всекосмічного процесу

ми, люди-бджоли, – на самому дні

морального й духовного прогресу.

Так твердять вчені, люди недурні.

І кажуть також: труд наш – недарма,

він все ж ледь-ледь слугує Вищим силам,

а як і чим – нам загадка німа,

допоки нас не прихистить могила.

Тож пам’ятаймо: труд наш – недарма!

22/X-1991.