Поворот

Богдан-Ігор Антонич

Вернувся я, де вільхи й риби,

де м’ята, іви, де квітчасті стіни;

і знов цілую чорні скиби,

припавши перед сонцем на коліна.

Ой, похилилось надо мною,

як мати понад сином, полум’яне.

І знов мене земля напоїть,

мов квіт росою, поцілунком тьмяним.

І чорні скиби й сині плавні,

на плоті хмари, наче плахти, висять.

Тут я у кучерявім травні

під вільхами і сонцем народився.

23 квітня 1935.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Зелена Євангелія. – Львів: 1938 р., с. 43.