Два віночки

Яків Головацький

Попід гаєм зелененьким

Чиста річка тече,

На яворі зелененькім

Соловій щебече;

Сидить дівча над річкою,

Два віночки звила,

І ручкою біленькою

На воду пустила.

Один вінець з барвіночку,

А другий з рутоньки;

Один вінець козаченька,

Другий дівчиноньки.

Поплив вінок із барвінку,

Вовня го сіпає,

А остався із рутоньки,

Бо берег спиняє…

«Поїхав мій козаченько

В далеку дорогу,

Мене лишив молоденьку

Самую небогу.

Вернись, вінку із барвінку,

Приплинь к береженьку!

Вернись, милий, з України,

Пристань ко серденьку!..

Коли ж, вінку із барвінку,

Сплинеш к береженьку?

Коли вернеш з України,

Милий козаченьку?»

Закувала зозуленька

В гаю в середині,

Аж ся стало страшно, сумно

Молодій дівчині:

«В Україні на могилі

Зацвіла калина,

Там лежить твій козаченько,

Бідна сиротина!

А коли ся води вернуть,

Що за сім літ вплили,

Тоді вернесь з України

Козачок твій милий!»

Примітки

Подається за виданням: Твори Маркіяна Шашкевича і Якова Головацького, з додатком творів Івана Вагилевича і Тимка Падури / ред. Ю. Романчук. – Льв. : Просвіта, 1913 р., с. 154 – 155.

Примітки М. Л. Гончарука

Вперше надруковано в альманасі «Русалка Дністровая», с. 68 – 70, за підписом: «Ярослав Головацький». Вдруге без змін передруковано в альманасі «Вінок русинам на обжинки», ч. 2, с. 117 – 118.

Подається за виданням: Українські поети-романтики – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 403 – 404.