Кортес

Юрій Клен

1

В казковий край, під пальми і агави,

де стигнуть темні грона островів,

тебе помчала далеччю морів

жадоба золота, пригод і слави.

Вкривались багрецем її заграви

дзвінкі вітрила легких кораблів,

і вабив десь за безміром пісків

незнаний скарб заморської держави.

Роками мрію ти плекав, – тепер

вона встає між голубих озер

жива, втілившися у камінь зримий.

Дивись: он проти сонця мерехтить

те Мехіко з дахами золотими,

що, як сурма, в легендах прогримить.

IX. 1933

2

Мабуть не раз вони в дитячих снах

тобі ввижалися: чудні, далекі,

золотошкурі і сумні ацтеки

з погордою в потьмарених очах.

І бачив ти крізь млу й прадавній жах,

як ідолів роззявлені пащеки

в диму пожарів репались від спеки,

і злото сліз текло їм по щоках.

Згадавши, ти спинив коня в задумі…

Зеленопере царство Монтесуми!

Невже воно – лиш мариво і міт,

що спопеліє й щезне димом чорним

і тільки диким квітом неповторним

цвістиме в спогадах прийдешніх літ?

X. 1933

Примітки

На цю поезію почасти вплинув роман Штуккена «Білі боги» (Eduard Stucken, «Die Weissen Götter»), а також вірш Ередія «Конкістадори». Цього вірша свого часу переклав був Микола Зеров; з того перекладу й узято мотто до першої частини збірки.

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 55 – 56.