«Могутній демон мого шалу…»

Юрій Клен

[Пародія на Юрія Косача]

Могутній демон мого шалу

реве над нашою добою

і з буреломною снагою

ламає опір матер’ялу.

Я, цар озарений від багру

всіх обріїв, вітрил і вітру,

везу лакрицю і селітру

в чудесну балку аргонагрів.

Ноктюрн бемоль, черлень-затока,

корсарів гострі бумеранги,

і Сан-Домінго, і Сіпанго,

Бомбей, Сахара і Марокко!

Кигичуть чорні кордовани

вже насклесь, наруч на сильвети

моїх вітрил; гнучкі корвети

пливуть рахманним караваном.

Тремтіть, поети серафічні,

бо з бомбастичним каталогом

всезнаних критиків і догм

крокую в дні катастрофічні.

Коли Еразм із Роттердама

всіх друзів зрікся, не закинув

ніхто на світі Аретіну,

що він ще гірший Мопассана.

Гюго писав усім за плату,

а славою рівнявся з сонцем,

і хоч спочатку був бурбонцем,

але пошився в демократи, –

то хто, хто зважиться картати

поета, що хамелеоном

цвіте, горить, гуркоче дзвоном,

лункий, стобарвний і строкатий?

Примітки

За здогадом В. Державина ця пародія складена не без участі Юрія Чорного. (Див.: В. Державин. З останніх днів земного буття Юрія Клена. (22. 9. 1891 – 30. 10. 1947). – «Сучасна Україна», 1952, 16 листопада, ч. 24 (49), с. 9). Чернетка пародії в архіві Юрія Клена покривається до великої міри з текстом, що його наводить Державин. Якщо його здогад правильний, то участь Юрія Чорного у складенні цього віршу мусіла бути досить обмежена. Друкуємо тут цитований В. Державином текст, вводячи кілька дрібних поправок на основі чернетки.

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 171 – 172.