Мазепа

Тимко Падура

Ой, пане Мазепо! хочеш ізміняти…

Ой, ти гадаєш в пень Москву рубати.

З давньої пісні о Мазепі.

Ой, ти пане Мазепо, ти рідній гетьмане!

Поки ж будеш з ляхами змови тихо вести?

Іде Січ з Гордієнком, в Кримі ждут погане.

Час за вільність Вкраїни бунчука піднести!

За Десною при Горках посеред лицарів

Король шведський до тебе витягає руки:

Там взбилась пісень луна, тут ладан з вівтарів,

Бог з нами! по нас пісня – вільнії правнуки!

Але чом вроки слави, спасіння народа,

В твоїй думці покрили туги сумні хмари?

Твій бунчук похилила журба чи пригода,

Йно стремит сльоза терпка на поблідлій твари.

Не час, пане Мазепо, думати, гадати!

Нехай палит Батурин кацапня кровава:

На жужлях взнесла гурраг! храбрая Січ-мати,

Гремлят роги сердюків, в поломі Полтава…

Під гайом спис молодських сонце величає

На окопі московськім Нарви богатира,

З клубів диму і пилі в громах вилітає

Безсмертний храбрих голос: «За спасіння мира!»

Те слово «за спасіння» довго ще греміло.

Поки твої, Вкраїно, жили діти рідні!

Бог забрав души чесних, а пекло осіло

На землі предків наших – вороги негідні!

А з тільки мучеників піднеслись кургани,

Де мертвіют безсмертних для поколінь щадки…

Прісні сцурались предків, а на їх гетьмани

Мерзенні в діях внукам передают спадки.

Довго ж то іще буде молитвою в дзвонах

Підкупляний офірник чесне ім’я кляти?

І на віри зневагу при тайні в поклонах

Невільникам нужденним царя поминати?…

Прийде час, коли в світі правди суд настане,

Тогді посох і крилас в їдній счезнут плісні;

А на гріб твій в безлюді, Мазепо гетьмане,

Взнесе ангел народів кадила і пісні!

Батурин, 1828.

Примітки Т. Падури

Горки (Гірки) – там зішовся Мазепа з Каролем XII.

офірник… кляти – Щороку 25 червня відбуваєся в Росії по церквах відправа за перемогу над шведами під Полтавою: попи українські виклинають Мазепу в церквах, котрі він поставив і вивіновав, а моляться за царя Петра, що заневолив український люд.

Подається за виданням: Твори Маркіяна Шашкевича і Якова Головацького, з додатком творів Івана Вагилевича і Тимка Падури / ред. Ю. Романчук. – Льв. : Просвіта, 1913 р., с. 420 – 421.