Запорожець
Тимко Падура
Закотився місяць в хмари,
Свище буря по горах,
Посунулись нічні мари
Проспатися в чагарах.
Тяжко тепер лебедьові
Задрімати з берегами;
Ревуть хвилі на Дніпрові
Під желізними стовпами.
Але наш козак не трус,
Схопив шаблю, бурку здув,
Подивився, скрутив вус,
Сів на чайку та й дмухнув.
На далеке береже
Піна з весла полетить…
Нехай ся той стереже,
Кого птах сей заглядить!
Його сльоза не спиняє,
Він не любить лесних слов,
Що там в небі, те не знає,
А на землі знає – кров.
Довгі моря, темні пущі
Чули голос: гурра-га!
Коли рідне дитя пущі
Підлетіло на врага.
Коли ж козак пана знав,
Звідки бог в ня душу вніс:
З чоловіка птахом став,
Бо в стремені кінськім зріс.
В степу має ріст і вік,
Як степ дикий обичай;
Його багатств малий лік:
Кінь, ратище і нагай.
Цілим їдлом – з хліба крушка,
Ціла втіха – сумний спів,
Пуща – ліжком, дерн – подушка,
Одежею – звір з степів.
Сам, як дикий син природи,
Де покаже мстиву твар,
Красять землю, красять води
Крові річки і пожар.
На конику день і ніч
Гонить вітри, як могол;
Його панством – мати Січ,
Списа – скипетр, кінь – престол.
Не для ліків вже та близнь,
В котрій спису напував,
Бо сам любить кінчать жизнь,
Якби душу чорт схватав!
На природи маєстаті
Тільки славі б’є поклон,
Любва в серці, а в булаті
Своїх діїв чтить ікон.
А кому ж то піснь несуть
Лісів луни, хвилів шум,
І з повитку учать нут
Богатирських предків дум?..
Від чиїх же то могил
Вночі жалібний пугач
Розкидає своїх крил
По пустинях сумний плач?
Ще той вітер повіває,
Що бунчуки колисав!..
Ще пил сокіл з хмар змітає,
Що з-під копит вилітав!..
1828, Самара за Дніпром
Примітки
Вперше надруковано під заголовком «Запорожець» у тексті «Граматики руської, або малоруської мови у Галичині» Йосипа Левицького, виданої 1830 р. у Львові німецькою мовою. Звідси передруковано у вид.: Ріеnіа Tomasza Padyry, Львів, 1842, с. 13 – 17.
У новій, значно відмінній редакції, яка власне є іншим твором, і під назвою «Козак» вірш увійшов до зб.: Ukrainky Tymka Padury. Warszawa, 1844, с. 9 – 17.
Подається за виданням: Українські поети-романтики – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 328 – 329.