Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Щоденник „хайку” („хокку”) буття

Віктор Перконос

–^–

 

Холодний морок.

Брьохаю чужим полем.

Солукви свічка!

 

=:=

 

Мокра ще рілля.

Пудова кожна нога.

Й далеко заєць…

 

–%–

 

Стайка горобців

Злетіла з під самих ніг –

Ховається в стіг.

 

–+–

 

Зібране поле.

Ворона довбне горіх.

Хочеться весни.

 

–!–

 

Вранішня роса

З чужого зілля „Мате”

Гасить наснагу.

 

–:–

 

Перший дощ весни.

На гілці клена ворон.

Минуло й літо.

 

–\–

 

Бурхлива весна.

Помаранчеве диво –

Клумба тюльпанів.

 

–/–

 

Постамент прірви

Абрис дикого козла.

Чи буде врожай?

 

–\–

 

Зима. Біла ніч.

Світить козаче сонце.

Завиває вовк.

 

–/–

 

Чорніє поле.

Зграя диких кабанів.

Була ж картопля!

 

–\–

 

Ліс. Шумлять крони.

Риє смарагд черемші

Чорний ще кабан.

 

–/–

 

Синіє море.

Чуже колгоспне поле

Й колективний труд.

 

–\–

 

Молода липка,

Обідрана козою,

Край поля вівса.

 

–/–

 

Одинокий дуб

Посеред поля жита.

Блакитне небо.

 

–\–

 

Течуть вже струмки.

Гуркоче далеке грім.

Моє мисливство.

 

–/–

 

Піщані дюни.

Вчить чомусь сиве море

Білих волошок.

 

–\–

 

Аж де Мексика?

Там теж стогнуть орачі.

Чорна ж є земля.

 

–/–

 

Земля Канади.

Орана й засіяна.

Бо є ж Вкраїна.

 

–\–

 

Голубий Дунай.

Піщаний жовтий острів.

Білі волошки.

 

–/–

 

Топчуть копита.

Бурхливий зал – парламент.

Нарід бу–ду–є!

 

–\–

 

Буйний світ бузку.

Тьохкають соловейки.

Хочеться тепла.

 

–/–

Сонце в зеніті.

Хвилює чорне море.

Йде вже до зими.

 

–ї–

 

Росія! Охота!

Мисливство й Полювання –

В милій Вкраїні!

 

–/–

 

Ринг „пар–лементу”.

Удар вже ставить печать!

В майбутнім житті.

 

–()–

 

Кохання живе!

Тільки в побуті життя?

Іншого ж нема!

 

–%–

 

Танки цих думок

Впіймати ще не можна.

Бо – побут життя.

 

–?–

 

Не було б тебе…

Кравця й онучі!

Не було б тебе…

 

–!–

 

Шалена весна.

Кохання без причин.

Це – дійсне життя!

 

–@–

 

Дівоча ніжка

Вирине з під спідниці.

Здибить сивий вус.

 

–&–

 

Голубий торос.

Цвітним килимом – тундра.

Шамана бубен.

 

–^–

 

Льодяна гора

Пливе спокійно морем.

Вершник ж – райдуга.

 

–Ї–

 

Тундровий килим.

Кульбаба, що не здуєш.

Осінь весни.

 

–„–

 

Крайня північ. Ніч.

На все півнебо – сяйво.

Хочеться борщу.

–?–

 

…хто відшукає…

…буде вже мати силу…

Щоб існувати?

 

–!–

 

Що Бог гадає,

Що він й кому влаштує?

Хто в світі знає?

 

–=–

 

Рід батьківщини –

Пам’ять по письму книжок.

Дещо знаю й сам.

 

–Ї–

 

Розбрат Вкраїни.

Кочубей та Мазепа.

Де ж Роксолана?

 

–\–

 

Холодний вітер.

Чорне море розлуки.

Хвиля осені.

 

./.

 

Метелиць пурга.

Вояк сивий. Спомини –

розмов з лаг–кумом.

 

–=–

 

Визволителі !

Золота Колими, чи –

Рідної Землі?

 

–\–

 

Добре те сіно,

Що навіває тобі

Коханої дух!

 

–/–

 

Зоря над Дністром.

Ніч ворожби циганки.

Поминальна ніч…

 

–\–

 

Стіг з свіжим сіном.

Маячать босі ноги

Милої куми.

–/–

 

Кум за кумою,

Тож, заглядає завжди!

А бачить рідко?

 

–\–

 

Закінчився дощ.

Ще не вечір коханню.

Райдуги ж коло.

 

–/–

Хочеться Віри.

У Відродження та Твердь.

Й буття Вкраїни!

–\–

 

Сонце Колими

З привітом вже заходить.

Від ОУН–УПА!

 

–/–

 

Чукотка, гОрод –

Старого вже вояки

ОУН–УПА.

 

–\–

 

Вранішня зоря.

Туман вкрив полонину.

Косять шахтарі!

 

–/–

 

Настане Покров!

Виберуть Отамана –

Нові козаки?

 

–Ї–

 

Йде Вознесіння.

З під, ще знесеної, церкви.

Христос вже воскрес!

 

–Є–

 

Всміхається Ра.

Щебечуть закохані.

Одяг ж від Єви!

 

–і–

 

Одяг від Рожі.

Копитує парламент.

Чи буде Закон?

–|–

 

Курний пилом шлях.

На узбіччі будяки.

Й поле волошок.

 

–/–

 

Червоні й чорні

Плямки біля травинки.

Повзе сонечко.

 

–\–

 

Красне сонечко.

Гріє зелений листок.

За вікном осінь.

 

–/–

 

Покриття. Бетон.

Крізь тріщини пролазі

Й ромашки, й клену.

 

–і–

 

Палкі цілунки,

Палахкотить снага –

Була ж розлука.

 

–й–

 

Запальні обійми –

Снага кинутої дівки.

За вікном – гарбуз.

 

–б–

 

Марять любощі,

Хочуть гарячих бажань.

На дворі ж зима.

 

–оЙ–

 

Коса на камінь.

Й копитний ще парламент.

Горе народу.

 

–і–

 

Влаштувались лиш…

Судді, а решта жвавих –

Косять ще траву.

 

–й–

 

Миша у стозі.

Лисиця бродить полем.

А де ж переділ?

 

–/–

 

Сутінок в лісі.

Лемент лиш сороки –

Біліє десь там…

 

–\–

 

Сало, хліб та борщ.

Не всіх це влаштовує.

Бо є й „косячок”.

 

–/–

 

У теплій хаті

Циганка – наречена.

Степ, воля – завтра.

 

–\–

 

Циганське щастя!

Чи має його циган,

Що живе в хаті?

 

–|–

 

Голубе небо.

Виглянув блідий місяць.

Цвіте суріпка.

 

–\–

 

Віконце хати:

Горить чорная свічка,

Плаче моя вдова.

 

–/–

 

Пряде веретено.

Виходить нитка льону.

Мовчить парубок.

 

–\–

 

За містком річки

Свято Йвана–Купала.

Дикі – ще й танці.

 

–/–

 

Покрайня хата.

Кукурудзяний качан.

Чи зайти й собі?

 

–\–

 

Парубок з вусом

Осідлав вже кобилу.

Сіють гарбузи.

 

–/–

 

Надворі вечір,

Йде за обрій сонце.

Коханий ж – не йде?

 

–|–

 

Грайлива весна.

Закохані студенти.

Бурує й бузок!

 

–\–

 

Ребус при родах –

Біла жінка й чоловік,

чорне дитинча.

 

–/–

 

Прийшла вже весна.

Закохалась гуцулка –

В москаля з Криму.

 

–\–

 

Курочка ряба!

Носить багато яєць!

А зима – й під ніж?

–|–

 

Крокує дівка.

Вільне коливання перс.

Тьохкає серце.

–/–

 

Над космогрудям.

Вже розхристані перса.

Мить лона й раю.

 

–\–

 

Персів є диво

Серед темряви ночі.

Дибляться очі.

 

–/–

 

Лупають очі

На оголені груди.

Немає снаги.