Щоденник буття (2)
Віктор Перконос
–\–
Туманний ранок.
Ведмідь рибу тягає
З гірської річки.
–/–
Сіра манишка
Миготить в малиннику.
Ласує ведмідь.
–\–
Пізній вже вечір.
Лис турляє їжака –
До калабані.
–_–
Круті стегна.
Ще западисті боки.
Й відлучень перси.
–\–
Круті плечі.
Ніжні та меткі руки.
Затягнуть у вир.
–/–
Синій вир очей
Та пожадливі вуста
Зводять з розуму.
–:–
Блискавки очей.
Соромна вузина губ.
Близько й вже гроза.
–^–
Розбухання губ.
Струмок мутної сльози.
Сталась відлига!
–?–
Кохаймось завжди.
Без причин та наслідків.
Бурхливе ж море.
–&–
Плаче дівчинка.
Марево Хазарії
Приснилось її.
–\–
Прищик на спині.
Видавити нікому.
Доля схимника.
–^–
Глуха й темна ніч.
Запалив свічку душі.
Заверне ж Пегас?
–ї–
Гуркотить гроза.
Ховає в себе Земля
Стріли Перуна.
–|–
Холод. Літній дощ
Ще ллє, вже четвертий день.
Журиться верба.
–\–
Гуркає гроза.
Ховаються всі кури.
Бо ж роздягне грім.
–/–
Теплий літній дощ.
Не дає кінця жнивам.
Лізуть вже гриби.
–\–
Жагуче сонце.
Зріють кавуни й дині.
Квола травинка?
–/–
Звучить промова.
„Про розлите молоко” –
Поет „Бродський”.
–\–
Темно. Глуха ніч.
Хмари сховали місяць.
Чуються псалми.
–/–
Сага про пиво:
„Піво” – початок п’янства.
„Пиво” – мус жаги.
–/–
Сага про сало:
„Сало” – національність.
„Сало” – „шік закусі”.
–\–
Гріється змія.
На неї сів метелик.
Я застив стовпом.
–/–
Снилося море.
Хвилі – підйом, падіння.
Завтра – в дорогу.
–\–
Сім днів у штормі.
Штиль. Туман. Фіорд. Скелі.
Рожева чайка.
–|–
Кружляє нетля.
Передала би вістку –
Милій, що вже спить.
–\–
Зав’яли квіти.
Капають сльози роси…
Бабине літо.
–/–
Прийде кохання
Й осінню… бо ще буде…
Бабине літо.
–/–
Осіннє поле
Усіяне воронням.
Зацвів соняшник.
–\–
Курличе бусел
Біля чужих діточок.
Бусла ж марить жаб.
–/–
Чибіс щось кичить.
Мабуть, милу ще кличе.
Буде ж схимником.
–\–
На краю кручі
Береза пишна стирчить.
Скоро звалиться.
–/–
Ворона клює
Калину з куща – я став.
Болить горло.
–\–
Сліди борсука.
Це сніжний усім напис:
– „Початок весни”.
–/–
Лисяча нора.
Кругом біліють кістки.
Успішне буття.
–|–
Гарячим слідом
Раненої косулі
Брьохає вже вовк.
–/–
Заячі сліди
Петляють п’яним бродом.
Скоро кублище.
–/–
Зимній ліс. Мороз.
Віковий дуб милує –
З зеленим плющем.
–\–
Найшов підкову,
Підняв, бо ж буде щастя.
А там спав жучок.
–/–
Спить ще вогонь.
Чекає свого дуба.
Лобкова балка.
–\–
Пата до пату.
Вірний шлях в парламенті.
Мирна ні–чи–я!
–|–
Здобрена рілля.
Плач Яро… Пушкін… Ше… Ліна…
Гряде орання ?!
–\–
Чибіс чибіса
Чує дуже далеко.
І не боїться.
–/–
На землі рідній
Забута Батьківщина.
Де ж євшан–зілля?
–\–
Не спить хозар.
Нудьга гризе бажання.
Немає ж дівчат.
–/–
Червоніє кремль.
Гадає думку каган…
Далеке – Вкраїна?
–\–
Китай чи Чина (China)?
Чай всі п’єм. Й думаємо,
Що китай – село.
–/–
Хозар розумний –
Протягнув нитку шляху
До комунізму.
–|–
Грає бандура.
Тягне жилами душу
Той сліпий кобзар.
–\–
Воля волею!
Сказав великий пісняр –
Як сил невпрогорт.
–/–
А ще не вечір!
Мовить всюди добрий люд.
Але ж – де та воля?
–\–
Хочеться волі
Сірим ранком біля перс.
А, вже, нема сил.
–/–
Темно у лісі.
Страх бере й без пугача.
Далеке ранок.
–\–
Жовті вже зуби.
Сточились клики вовка.
Падаль ж – не їжа.
–?–
Дзвенить у вусі.
Затихли рої думок.
По кому той дзвін?
–\–
З лози ягода
Влаштує весілля лиш…
Як відгуляє.
–/–
Виграє вино –
Зачинять його в бочці…
Аж до осінні.
–\–
Дзвенять бокали.
Зривається вже пісня.
Розлите вино.
–/–
Гуркає гроза.
Вітер трощить дерева.
Де ж перуниця?
–\–
Бур’ян – волошка
Стала маритись в житті.
Лиш на чужині.
–/–
Ущербний місяць.
Погуляє та й стане –
Козачим сонцем.
–\–
Ущербний місяць
Не довго правитиме.
Прийде молодик.
–|–
У жінки пічка
Поломеніє гарно.
В козака – пляшка.
–о–
По Фрейду, Розум
В раз спонукає Душу…
Й деколи ллє в серце.
–&–
От Мане Ворон !?
Віддав ж Чашу Діви
Сусідці Гідрі.
–!–
Хочеться їсти…
Не дають напитися…
Ночувати – ніским!
–/–
Осінь, жолуді:
Ласують дикі свині.
Це їх мисливство.
–з народу –
Кінчай… вже батьку…
Торгувати. Бо здачу
Нема чим давить.
–та–
Кінчай – метушні
не треба влаштовувань…
Під клієнтами!
=/=
Весняне сонце,
Бабине літо, осінь…
Це вже перебір…!
–*–
Є вимір цноту:
Прелюдія кохання…,
Чи чорна снага…?
–по Басьо–
Забрався на пік,
Повільно зняв свій кар_туз –
Й тихо поліз вниз…
–/=
Родилось маля
Вже під час завірюхи!
Спадщина ж весни.
–\–
Мій сьогодні день!
Все можна й складається.
Що завтра – скрута?
–\–
Ще треті півні
Не співали, а треба…
Йти вже до дому.
–?–
М’який пил шляху,
Що пече босі ноги –
Сниться зимою.