І

Клим Поліщук

З краю рідного. – В лоно пустель. –

На чужі береги від чужих.

До хмурних скривавлених скель. –

О, як тяжко для нас і для них…

А за нами сліди від туги

Викликають ряд зоряних стеж…

О, прокляті кати й вороги!

Вам не знати накреслених меж…

Ми пройдемо дорогу страшну,

Поцілуєм останній поріг. –

О, вітайте ж майбутню весну,

Хто осінній туман переміг…

Примітки

Подається за виданням: Поліщук К. Звуколірність. – Станіслав-Коломия: Бистриця, 1921 р., с. 51.