9. Цар Давид

Запис С.Руданського

Давид – то був собі такий цар. І добрий то, кажуть, був цар, та тілько не христянин [126]. Ото ж то господь і задумав його до пуття привести, нарядився купцем та й приїжджає до Давида купувати палац. А палац у Давида був такий, що не було кращого в цілім світі.

Ото купець і каже до Давида:

– А що, – каже, – царю Давиде! Не можна у тебе палац торгувати?

– А чому не можна? – каже Давид. – Та тілько не знаю, чи будемо сватами!

– Або чом?

– А так, – каже, – купче чужоземний! Коли маєш стілько злота, що всі мої люди наберуться і скажуть, що вони довільні, то палац твій, а ні – то й не думай!

– А добре, – каже, – царю Давиде! Вели збирати народ!

Зібрався народ із цілого царства; купець і веде його до їдної гори, і як поблагословив купець тую гору, то так вона злотом і розсипалась перед ними. Кинулися люди до того злота, понабирали стільки, скілько хто здужав підійняти.

Ото купець їх і питає:

– Що ж ви, люди, довільні?

– Довільні, довільні! – закричали люди та й усі розійшлися.

– А що, Давиде, – говорить купець, – не програв-єсь може?

– Не дуже і програв! – каже Давид. – Моя земля, то моє й злото.

– Та чия хата, того й правда, – каже купець, – а все-таки треба, щоби хто нас розсудив.

– А хто ж нас розсудить? – питає Давид.

– Та про теє не журися! – каже купець. – Єсть на світі такії люди, у которих обидва ми рівні. Ходімо на цвинтар, там нас розсудять умерлії.

– То ходімо, купче! – каже Давид.

От вони й пішли на цвинтар. Приходять, а купець і каже:

– Правдивії люди! люди умерлії! встаньте, люди, та розсудіть мене з царем Давидом!

А вмерці повставали, упали купцеві до ніг та й сказали:

– Правдивий боже! не нам тебе судити, а тобі судити нас на вторім пришествії!

Аж тогді пізнав Давид, з ким судився, і з того часу став христянином. Все, бувало, тілько і робив, що писав святії пісні та грав їх на гуслях. І писав він та й писав; і як списав уже цілую книгу, то і розрізав листи та й кинув на море. Ті листи, котрі були не святі, то ті потонули, а ті, що були святії, ті пливали по морі. Ото ангели і зібрали тії листи та й понесли до бога, а бог їх перечитав та й казав передати людям. От звідки-то почалась наша Псавтир.

Примітки С. Руданського

126. Слово «христянин» у нас теє значить, що і правдивий чоловік, і тут запевне треба розуміти не те, щоб Давид був не хрещений, а те, що він не так жив, як повинен був жити правдивий чоловік.

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 343 – 345.