Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

21.12.1861 р. До Г. В. Руданського

21 грудня 1861 р. Ялта Ялта, 21 дек[абря 1861]

Голубе мій сизий! Соколе мій ясний!

Братику мій рідний, Григорку!

Пам’ятаєш, як ти прощався зо мною? Нехай тобі помагає господь на всякім місці, де ступнем ступиш і де з речами повернешся. Спасибі тобі, братику! Знаєш тую проклятую жидівськую бухчу? Ми її здибали за Балтою під першим горбом, – там вона на сидухах сиділа, – і лихе її знає, коли і як вона до Адеси доїхала. А ми з паном купцем (подякуй йому, братику; там-то хороший і розумний чоловік) – так ми з паном купцем ще в суботу до обіду були в Адесі. Тілько то біда моя, що я не попав під пароход і мусив тиждень пересидіти в Адесі. Правда, небагато я там своїх грошей стратив, і добрії люди поїли і годували, а все ж таки стратив два карбованці і за них потому прийшлося одбувати.

В четверг сів я на пароход «Аргонавт» і за три карбованці цілі сутки купався на палубі в морській воді, поки нас не прибило до Севастополя, бо ми через бурю збилися з дороги та й до Євпаторії не попали. В п’ятницю в Севасто[по]лі обсушився, а в суботу поїхав до Сімферополя. В неділю явився врачебній управі і вислухав першу начальничу похвальбу, що мені грошей не дадуть, бо я, мовляли вони, просрочив. У обер-провіантмейстера прийняли мене добре; там я обідав, там я і вечором погостив і, шуткуючи, спом’янув і за тебе. Мені сказали, що можна, тілько тобі треба увольнитись і поступити до него на службу в канцелярію хоч на півроку або на рік, їдно – для того, щоб тобі зізнати тії діла, а друге – для того, щоб тим часом для тебе очистити місце смотрителя магазина.

Але пожди трохи: весною хоч не він, то вона приїдуть в Ялту на води (морськії), я тогді поговорю з ним, як годиться, а тим часом літом, може, я зіб’ю якую копійчину, щоб хоч тебе на рік прохарчувати, – тогді й возьмемся за теє діло, а тепер – потерпи!

Ex, Грицю, Грицю! дав [би] бог, щоб хоч ти жив недалечко од мене! все б мені якось одрадніше було. В вівторок виїхав я із Сімферополя, але на половині дороги заночував, бо в мене не стало грошей, а без грошей вражії поштарі не хотіли везти. Спасибі їдному подорожньому татаринові, що заложив за мене два карбованці та й допхав якось до Ялти. І от уже два місяці, як я стараюся в Ялті на нове господарство: міняю, купую, позичаю, – хочу хоч трошки прилагодитися та на місці стати, а то вже надоїло до бісового батька снуватися по світі із кутка в куток і пристановиська не мати.

Будь здоров з празниками та з Новим роком!

Твій брат Степан

Примітки

Вперше надруковано у львівському журналі «Житє і слово», 1895, № 5, стор. 270 – 271. Автограф невідомий. Подається за першодруком.

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 359 – 360.