Логотип Мисленого древа

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

НАУКА

ОСВІТА

ЛІТЕРА
ТУРА

Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Література / Р / Степан Руданський / Небилиці / Верба

Небилиці

Верба

Степан Руданський

Ой у полі річка,

Через річку кладка,

На горбочку у садочку

Біленькая хатка.

Там сироти жили:

Братик із сестрою.

Жили собі, кохалися,

Як риба з водою.

Брат ходить полює,

Сестра вишиває;

Брат годує сирітоньку,

А та одягає.

Жиють на горбочку

Малі сиротята;

Жиють собі, кохаються,

Як голубенята.

Аж налетів сокіл

Із чорної хмари,

На горбочку у садочку

Розбив їх із пари:

Перейшов чорнявий

Вузенькую кладку, –

Затуманив, перехмарив

Біленькую хатку.

Сумує голубка,

Сумує дівчина,

А брат її й не відає,

Що то за причина.

Сумує дівчина

Щодня і щоночі;

Все за річку, все за кладку

Поглядають очі.

«Що з тобою, сестро?

Чи ти нездорова?»

А сестра його вздихає,

Не мовить ні слова.

Брат ходить полює,

Нічого не знає,

А та свого миленького

Вдома обіймає.

Брат ходить полює,

Сестрицю годує,

А та свого миленького

В садочку цілує.

Брат ходить полює,

Вертає у хатку,

А та свого миленького

Веде через кладку.

Провела за кладку,

Назад повертає,

А брат стоїть край віконця,

Кладку заклинає:

«Бодай же ти, кладко,

Гниллям перегнила,

Що ти мене, молодого,

Сестриці згубила!

Бодай же ти, кладко,

Напилась водиці,

Коли буде мій нелюбий

Іти до сестриці.

Бодай ти, нелюбий,

З кладки повалився

І топився – не втопився,

Дубом одубився!..»

«Де ж ти, сестро, була?»

«За річку ходила».

«Що ж ти, сестро, там робила?»

«Сорочечку шила!»

«Для кого ж сорочка?»

«Для тебе, мій брате».

«Слухай мене, моя сестро,

Не покидай хати!

Не ставай на кладку:

Кладка завалиться!»

«Добре, добре, милий брате!» –

Мовила сестриця.

У неділю вранці

Брат коня сідлає;

Сидить сестра край віконця,

Шовком вишиває.

Брат коня сідлає,

Їде полювати.

Його сестра молодая

Вибігає з хати.

Брат на полі грає,

Додому вертає,

Його сестра молодая

В ріці потопає.

В ріці потопає,

Кладочку хапає:

«Ой брате мій, милий брате! –

Стиха промовляє. –

Прошу тебе, брате,

Верби не рубати,

Трави в полі не косити,

Терну не зривати:

Верба над водою –

То тіло дівоче,

Трава – коси мої русі,

А терен – то очі».

8 июля [1859].

Примітки

Вперше надруковано у виданні: «Твори Степана Руданського. Том III. Впорядкував А. Кримський. У Львові, 1897», стор 152 – 156. Подається за автографом «Співомовки 1851 – 1857», стор. 196 – 198.

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 411 – 414.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1999 – 2019 Група «Мисленого древа», автори статей

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на наш сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 1166

Модифіковано : 6.06.2017

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.