Мудрий кравець

Володимир Самійленко

(Байка)

Прийшли люди до кравця

(Це було в столиці),

Щоб пошив їм жупани

Й добрі ногавиці.

«То не штука, – каже той, –

Шити ми зумієм,

Тільки нащо б я вдягавсь,

Бувши гречкосієм?

Відкіля се ви такі

І чиї піддані?

Наші люде – без штанів

І в сорочці драній».

«Хоч і з різних ми країн,

Та не з-за кордону,

А хотіли б одягтись

Добре, по закону.

От сукно, а твій доклад…»

«Що за витребеньки!

Я вам краще положу

Латочки новенькі.

Або хай сукно лежить,

А щоб менш мороки,

Я вам добре й без сукна

Полатаю боки».

16 грудня 1905 р.

Примітки

Вперше надруковано в київській газ. «Громадська думка». – 1906. – № 3. – С. 2. Підпис: В. Сивенький. Вірш входив у збірку «Україні». Подається за виданням 1906 р.

Байка є, очевидно, завуальованим в алегоричну форму відгуком на царський маніфест 17 жовтня 1905 р. та інші урядові акти царської адміністрації в період піднесення Першої російської революції 1905 – 1907 рр. Маніфест означав певні поступки самодержавства (пор. вірш у прозі «До конституції»), хоча в подальшому царизм намагався звести нанівець всі «свободи», даровані народові. У першодруку 11-й рядок: «Наші люде без чобіт».

Подається за виданням: Самійленко В. Твори. – К.: Дніпро, 1990 р., с. 158 – 159.