Романс

Володимир Самійленко

Яка ти гарна! Твій видочок милий

Втішає зір, як квітка весняна.

Не покохать тебе не маю сили.

Кохав би я тебе аж до могили,

Якби ти… не була така дурна.

Твій голосок – неначе соловйовий.

Він часто прокида мене від сна.

Я слухать був би цілий вік готовий

Твоїх річей і любої розмови,

Коли б ти… не була така дурна!

Примітки

Опубліковано в тексті статті Аполлінарія Маршинського «З життя Вол. Самійленка» у виданні: Дніпро. Календар-альманах на звичайний рік 1930. – Львів, 1929. – С. 78.

Це один із найбільш ранніх поетичних творів В. Самійленка. В жодне з попередніх зібрань не входив. Подається за текстом зазначеної статті.

У своїх спогадах А. Маршинський свідчить, що вірш цей написано поетом у перші роки навчання в університеті, експромтом:

«Розмовляли. Перейшли потім на жарти.

– Спробуймо писати вірші наввипередки.

– Згода.

Тут же й заходились. Тема, зміст віршів – які кому впадуть на думку. Аби задовольняла форма.

Скомпонували. Жарт С[амійленка] виглядав так…» (далі наводиться текст вірша. – Упорядник).

Маршинський Аполлінарій Серапіонович (1865 – 1929) – український громадський діяч, фінансист, один час міністр фінансів Директорії (тоді ж надав посаду у міністерстві В. Самійленку), наприкінці життя викладач історії та письменства України в Українському педагогічному інституті в Празі.

Подається за виданням: Самійленко В. Твори. – К.: Дніпро, 1990 р., с. 105.