«Світлий отче Харалампій…»

Сидір Воробкевич

1

«Світлий отче Харалампій,

Давить гріх мене тяжкий,

Беззаконник я великий,

Хоч я – хлопець молодий».

«Вірне чадо, гей же, сміло!

Покаяння добре діло.

Сповідайся щиро, сину!

Бог забуде всю провину!»

«В товаристві я пугар

Все сушив аж до дна.

Як світало, я кричав:

– Шинкарочко, дай вина!»

«Гріх твій, чадо, невеликий;

Ноя пив також вино.

Бог простить, і ти не бійся,

Не для тебе пекла дно.

От мені трясуться руки,

Я старий, а все ще п’ю;

Як нап’юсь вина, то чую,

Що на світі ще жию».

«Коли так, коли так,

Я не грішник-неборак!

Як умру, як умру,

В царство боже я піду».

«Як умрем, як умрем,

В небо ми оба підем».

2

«Світлий отче Харалампій,

Давить гріх мене тяжкий,

Беззаконник я великий,

Хоч я хлопець молодий».

«Вірне чадо, гей-же сміло!

Покаяння добре діло.

Сповідайся щиро, сину!

Бог забуде всю провину».

«Я дівчину молоду

Цілував та ще як!

Бо в дівочих, знай, устах

Є великий дуже смак».

«Гріх твій, чадо, не великий:

Цілував і я колись,

Лиш тепер уже не можна,

Тихо вже сиди й молись!

Вже трясуться руки, ноги,

Я старий вже, та про те

Дуже люблю подивитись

На дівчатко молоде..»

«Коли так, коли так,

Я не грішник неборак!

Як умру, як умру,

В царство боже я піду».

«Як умрем, як умрем,

в небо ми оба підем».

Примітки

На ці слова С. Воробкевич склав і музику, створивши пісню.

Подається за виданням: Твори Ісидора Воробкевича. – Льв.: вид. т-ва «Просвіта», 1909 р., т. 1, с. 181 – 183.