«Прошу, молю, говори…»

Сидір Воробкевич

«Прошу, молю, говори,

Розсохатий яворе,

Та чому ти засмутився

1 у жовту тугу вкрився?»

«Полетіли ластівочки,

І пожовкли всі листочки,

Лютий вихор скаженіє.

Темна осінь тоску сіє».

«Прошу тебе, говори,

Розсохатий яворе,

Чом твоя краса пропала,

Наче в озеро потала?»

«Журавлі летять ключами,

Сумно стало байраками,

Моя доля – знай морози,

Тоска, жаль, туга і сльози».

«Ах, мовчи, не говори,

Розсохатий яворе!

Чом сумуєш, добре знаю,

Біль подібний в серці маю.

І я вмиваюсь лиш сльозами,

Тяжко жити з ворогами;

Розлучили від дівчини,

Щоб лиш жаль я знав щоднини».

Примітки

На ці слова С. Воробкевич склав і музику, створивши пісню.

Подається за виданням: Воробкевич С. Твори. – Ужгород: Карпати, 1986 р., с. 68 – 69.